08 березня цього року набули чинності зміни до Закону України "Про виконавче провадження", Кримінально-процесуальному кодексі України, Кодексі України про адміністративні правопорушення, Господарському процесуальному кодексі України, Кримінальному кодексі України, Цивільному процесуальному кодексі України та деяких інших законодавчих актів України щодо процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Серед нового, можна виокремити надання права стягувати кошти податковими органами, банками та іншими фінансовими установами, Держказначейству України тощо. При цьому перелік органів і установ не є вичерпним.
Державний виконавець отримав право одержувати безоплатно конфіденційну інформацію від від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження.

Позитивним є те, що для безпосереднього доступу державних виконавців до офіційних електронних баз даних і реєстрів, які містять інформацію про боржників, їх майно та кошти, органи виконавчої влади, що забезпечують ведення таких реєстрів, подають цю інформацію на письмовий запит державних виконавців у триденний строк з моменту його надходження.

Досить суперечливе надане державному виконавцю право безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища, без визначення у цьому законі понять «приміщення» і «сховище», що може призвести до порушення права приватної власності боржника у виконавчому провадженні.

Найбільш суттєвим для стягувача, на наш погляд, є скорочення строку для пред’явлення виконавчого документа до виконавчої служби – 1 рік з наступного дня після набрання рішенням законної сили, у разі пропуску якого державний виконавець відмовиться виконувати рішення суду. При цьому, не слід хвилюватися тим, хто отримав виконавчий документ до 08.03.2011 року, оскільки вони пред’являються до виконання у 3-річний строк.

Недоліком є відсутність чіткого переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення, зокрема щодо носильних речей та предметів домашнього вжитку, кухонного посуду, дитячих речей тощо.
Таким, що зводить нанівець процедуру оголошення розшуку боржника, можна назвати право повернути виконавчий документ у разі, якщо боржник — фізична особа чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку. Тепер, у разі бажання звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, стягувачу необхідно про це заявити письмово.

Державного виконавця зобов’язали надсилати постанови про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Держава забирає собі стягнуті з боржника гроші, якщо стягувач протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби їх не витребував.

Якщо Ви боржник у виконавчому провадженні, то тепер оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби Ви будете виключно в судовому порядку.

У підсумку, можна констатувати, що законодавець, збільшивши права державного виконавця і перелік виконавчих органів, тим самим не вдосконалив процедуру примусового і невідворотного виконання рішення суду, що загалом погіршило статус стягувача у виконавчому провадженні. У переважній більшості, нова редакція Закону «Про виконавче провадження» більше захищає права боржника, аніж стягувача.